Знов парасольок танок химерний,
Вулиць холодних руки безпалі,
Подихи крапель, мокрі дерева...
Місто поринуло в згадки печальні.
Стіни вологі давніх церков
Ще пригадати жахи війни в змозі.
Попелу сморід, галас, набат,
Крик передсмертний... Місто в облозі...
І з тих часів ще на мурах висять
Ядра гарматні, на вибух нездалі,
Зброї холодної зубатий ряд
Хижо покоїться у Арсеналі.
Темні портрети давніх сімей -
Зі стін каплиці погляд похмурий.
Погляд з минулого, з царства тіней,
На світ спорожнілий. Тихі фігури
Апостолів сивих, мов втілення смутку,
Плачуть доріжками крапель холодних.
Плаче на куполі тихий Спаситель,
Тримаючи світ у пробитих долонях.
© М., 2001